«Ось, що я хочу сказати вам, хлопці, — повчально промовив Меф Поттер, визираючи з тюремного вікна. — Якщо не хочете потрапити за ґрати, не пийте ви цього проклятого вина!
Хлопці, станьте трохи подалі, до річки, бо вас не видно. Ось так! Вітаю вас, джентльмени!
Двоє босоногих хлопчаків квапливо відбігли від тюремної стіни і, на знак вітання, зняли свої пошарпані капелюхи.
“Людині в моєму становищі – продовжив свій проникливий монолог містер Поттер, – перша втіха – бачити обличчя друзів, добрі обличчя друзів”.
Том Сойєр і Гекльберрі Фінн мовчки слухали сумну сповідь старого п’яниці та в розгубленості дивились один на одного, а за ними спокійно і рівно текла велична річка Міссісіпі.
Поміщицький амбар в кадрі кінокамери
Насправді ж Федір Стуков і Владислав Галкін (в титрах — Владик Сухачов), які зіграли роль Тома і Гека у художньому фільмі «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна», стояли зовсім не на березі широченої Міссісіпі, а в’язниця, в яку був ув’язнений, безневинно засуджений п’яниця, насправді ніколи в’язницею не була .
Зйомки «тюремної» сцени проходили на стрімкому березі річки Козак між херсонськими селами Ольгівка та Львово, а роль в’язниці виконував старовинний амбар поміщика Писарєва. На жаль, побачити цілком поміщицький амбар у картині неможливо, а в нетривалому епізоді глядачеві видно лише окремі архітектурні елементи будівлі: частина стіни, вікно і контрфорси.
Але привабливим, з погляду туриста і мандрівника, його роблять не стільки зйомки в популярному художньому фільмі, скільки історична та культурна цінність — частково зруйнований амбар, вік якого вже перевищив позначку 120 років, є одним з нечисленних будов колись процвітаючої економії поміщика Писарєва, що дивом збереглися до наших днів.
Село Ольгівка та економія Писарєва
На жаль, історію колишньої економії Писарєва, так само як і біографію її власника, вивчено недостатньо, а у відкритих інтернет-джерелах вони, якщо й освітлені, то скупо, розрізнено й загалом.
Про історію тутешньої місцевості відомо наступне — в середині ХІХ століття Ольгівка, на території якої і розташована маловідома архітектурна пам’ятка, належала Петру Писарєву (згідно з даними про землевласників Херсонської губернії за 1860 рік). На той час Ольгівка була досить скромним селом на 40 будинків, в яких проживало трохи більше сотні душ. Згодом на околицях села виник хутір Писарєв, а за 7 верст — Ольгівська казенна та земська кінно-поштова станції. До кінця XIX сторіччя Ольгівка (вона ж Дядькова/Дядьківка) все ще залишалася невеликим селом, у якому працювали рибзавод та лавка, а чисельність жителів становила лише 225 осіб.
Ще відомо, що в одній версті на південь від села, на високому березі мальовничої річки Козак (правого рукава Дніпра), розташовувалася Ольгівська економія, яка належала поміщику Олександру Петровичу Писарєву (імовірно, синові вищезгаданого Петра Писарєва).
Олександр Петрович Писарєв був видатним громадським діячем Херсонської губернії, а також неодноразово обирався до органів місцевого самоврядування у Херсоні і Бериславі (у Херсоні досі зберігся особняк Писарєва, побудований 1904 року). Крім громадської діяльності, у своїй економії Олександр Петрович займався розведенням тонкорунних овець, а на землях, що йому належать, — вирощуванням зернових культур, для зберігання яких на території економії було зведено (імовірно в 1896 році) добротний кам’яний амбар. Окрім земель у Козацькій волості, поміщикові так само належала і частина дніпровських плавнів з островами, один з яких, як повідомляє історик Дмитро Яворницький, називався Писарєвим.
«Півтори версти довжини і одна версти ширини, мабуть відірваний від південного кінця острова Козацького, відокремлений від останньої протокою Домахою і вкритий прекрасним дубовим лісом».
На цих, багатих на рослинність, островах, цілорічно випасалися вівці, для утримання яких були побудовані кошари (деякі дослідники повідомляють, що саме з ними і пов’язана друга назва економії — Кошара).
Крім господарських будівель в економії, яка була огороджена кам’яним парканом, також розташовувався і великий триповерховий обудинок на 22 (а за іншими джерелами — на цілих 28) кімнат, оздоблений вежами та колонами.
Розташування Ольгівської економії можна насправді вважати казковим: на півдні, вздовж високого скелястого берега протікала, богата на рибу, річка Козак; з півночі примикали безкраї родючі поля; а із заходу та сходу відкривався краєвид на сусіднє село Ольгівку та єврейську колонію Львово.
У таких умовах господарство поміщика Писарєва існувало і розвивалося аж до 1917 року і, як можна судити, розвивалося досить успішно — 1916 року в економії вже значилося 113 мешканців, проти 24 у 1896 році. Напередодні революції 1917 року Ольгівська економія йшла за двома власниками – Писарєвим А. П і Нікшич Л. А.
Доля економії після революції
Після перемоги Жовтневої революції Ольгівська економія була націоналізована, а величезний поміщицький особняк на довгих дев’ять років опинився в повному занепаді. І лише в 1926 році, після проведеного ремонту, в будівлю було переведено Єврейську агрономічну професійну школу (перетворену в 1930 на Сільськогосподарський технікум імені народного комісара землеробства СРСР Я. А. Яковлєва, а в 1936 році — у Львівську середню сільськогосподарську школу польівництва).
За часів Другої світової війни особняк спіткала сумна доля — у 1944 рокці під час визволення сіл Ольгівка та Львово від німецьких загарбників, до будівлі школи потрапив снаряд. Руйнування виявилися настільки значними, що будівля не підлягала відновленню і в післявоєнні роки була остаточно розібрана.
Ольгівський науковий ліцей-інтернат
Але на цьому історія Ольгівської економії не закінчилась. 1956 року на території колишньої економії було відкрито Львівську школу-інтернат, яка продовжує працювати і нині, щоправда, тепер вона називається дещо інакше — Ольгівський науковий ліцей-інтернат.
Сьогодні від колишньої економії поміщика Писарєва на території Ольгівського наукового ліцею-інтернату збереглося небагато доброго — старий підвал у центрі, водокачка під кручею та старовинні кам’яні сходи, що ведуть до річки з крутого скелястого берега, висота якого подекуди сягає 40 метрів.
А ще, як розповідають місцеві жителі, у плавнях, на острові, який сьогодні, як і в колишні часи, потопає в буйній зелені, так само збереглися поміщицькі будови (цілком можливо, це і є руїни кошар).
Ну а найцікавішою і найвиднішою будовою, що збереглася до наших днів, звичайно ж, є старовинний кам’яний амбар.
Незважаючи на те, що сьогодні амбар не служить за своїм прямим призначенням і вже давно втратив дах, його кам’яні стіни лишаються такими ж міцними і добротними, як і у нетривалому епізоді фільму 1981 року, де босоногі хлопчики Том і Гек передають ув’язненому Мефу Поттеру невеликий пакунок.
Варто зазначити, що зйомки фільму «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна» проходили не лише між херсонськими селами Ольгівка і Львово, а й в інших мальовничих місцях Херсонщини та Абхазії.
Багатьом пізніше актори з теплом згадували про тривалі кінозйомки, про дитячі витівки на знімальному майданчику та про швидку течію Дніпра, яка забрала пліт з юними акторами.
До речі, після зйомок відомого фільму, долі акторів (Ролана Бикова — Мефа Поттера, Владислава Галкіна — Гекльберрі Фінна та Федора Стукова — Тома Сойєра) склалися зовсім по-різному, однак у майбутньому на кожного з них чекали нагороди, визнання та блискуча кар’єра в кіно та на телебаченні.
І лише поміщицький амбар, що став ненадовго кіношною в’язницею, згодом чекали лише забуття та запустіння, а більшість туристів, що подорожували у мирний час Херсонщиною, не знали не лише про те, що між селами Ольгівка та Львово знімався знаменитий художній фільм, але навіть і не здогадувалися про існування старовинної будови.
Марк Твен – автор роману, за мотивами якого 1981 року режисер Станіслав Говорухін зняв художній фільм, ось як закінчує свій твір:
Хто пише повість про дорослих людей, той знає точно, на чому вона має зупинитися – на шлюбі; але коли пишеш про підлітків, то доводиться зупинитися там, де здасться краще.
Я ж у свою чергу хочу додати — коли пишеш про маловідомі пам’ятки, що руйнуються, завжди хочеться закінчувати свою розповідь на оптимістичній ноті. Ну а у випадку з амбаром поміщика Писарєва, щиро хочеться вірити, що ця будова обов’язково набуде статусу пам’ятки історії та культури місцевого значення для того, щоб ще не одне покоління туристів і мандрівників мало можливість побачити не тільки старовинний амбар та дізнатися історію тутешнього краю, але й торкнутися місця, де чотири десятиріччя тому знімався, улюблений мільйонами дітей, фільм — «Пригода Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна».
Як знайти: Херсонська область, Бериславський район, Село Ольгівка
Відвідування: безкоштовно
Цікаві місця поблизу
Кам’яний арковий міст біля села Бургунка
Парк НЕ казкових скульптур у селі Ольгівка
