Залізний міст у селі Тягинка. Чи його підпалили бурнаші?

«Бурнаші міст підпалили!» — саме після цієї фрази, сказаної стривоженим Яшкою-циганом, мільйони радянських глядачів щоразу нерухомо завмирали перед екранами своїх телевізорів і з хвилюванням спостерігали за четвіркою сміливих підлітків, які хвацько проносилися в тепловозі палаючим мостом. І кожен від малого до великого полегшено видихав, коли відважним героям вдавалося проскочити, охоплену полум’ям, споруду буквально за секунду до її повного обвалення, адже: «Головне, дотягнути до мосту, а далі вони не сунуться, там свої…»

Кадр із к/ф "Невловимі месники"

Ймовірно, багато хто вже здогадався, що зараз йдеться про один з найгучніших блокбастерів радянського кіно — «Невловимих месників». З моменту виходу першої частини знаменитої трилогії на широкі екрани минуло вже понад півстоліття, проте слава невловимих досі не вщухає серед шанувальників радянського вестерну, які й сьогодні із задоволенням відвідують місця його зйомок.

Натурні зйомки першої частини трилогії «Невловимих» проходили влітку та восени 1966 року в Херсонській області – на території Нової Каховки, Голопристанського та Бериславського районів. Загалом у художньому фільмі «Невловимі месники» було поставлено понад 40 трюків, які виконували як самі актори, так і професійні каскадери. Однак найнебезпечнішими для всієї знімальної групи були зйомки епізоду з палаючим мостом.

Кадр із к/ф "Невловимі месники"

Сьогодні на багатьох інтернет-майданчиках можна зустріти інформацію про те, що міст, який по-кіношному «підпалили бурнаші», зберігся до теперішнього часу і знаходиться він в селі Тягинка Бериславського району. Ця бульварна версія настільки добре прижилася серед туристів і мандрівників, що у мирний час до залізного мосту регулярно приїжджали охочі прогулятися слідами «невловимих».

Залізний міст у селі Тягинка
Залізний міст у селі Тягинка

Але перш ніж розібратися, де насправді знімалися епізоди з потягом і яке відношення взагалі мала Тягинка до зйомок «червоного вестерну», гадаю, не зайвим буде трохи розповісти про історію самого села.

Тягинка

Місцевість, де розташоване сучасне село Тягинка, вперше згадується у писемних джерелах кінця XV ст. Тоді на тутешніх землях стояла литовська фортеця, яка істориками кінця ХІХ століття називається як «Витовтова митниця» (митниця), захоплена і частково зруйнована турками 1484 року. Надалі кам’яна фортеця, в якій влаштувалися турки (за іншою версією – турками в 1491 була побудована нова фортеця) неодноразово осаджувалась козаками, а вже в 1738 року вона нетривалий час використовувалася російською армією Мініха.

Залізний міст у селі Тягинка
Розкопки фортеці Тягин влітку 2021 року

З підписанням Кючук-Кайнарджійського мирного договору як результату російсько-турецької війни 1768-1774 років, турки назавжди пішли з території сучасної Херсонщини, а тутешні землі почали інтенсивно заселятися переселенцями з північних губерній. Перші поселенці на території сучасної Тягинки з’явилися у 1778 році, а вже за 3 роки у новому поселенні було зведено першу дерев’яну Свято-Миколаївську церкву, перебудовану в камені у 1807 році.

Держархів Херсонської області

На початку XIX століття село Тягинка (від тюркського слова «тегенек» — терновник, вовчець) належало племіннику Григорія Олександровича Потьомкіна — Василю Васильовичу Енгельгардту, який мав репутацію доброго господаря та чуйного до потреб своїх селян поміщика.

Розташування села було дуже вдалим — через нього проходила велика брукована поштова дорога, що з’єднувала Берислав і Херсон, а в тому місці, де вона перетинала річку Тягинку, для зручності переправи була споруджена кам’яна гребля з дерев’яним мостом (які за відомостями на 1825 рік були повністю справними).

Тягинка на карті  Шуберта 1832 року
Тягинка на карті Шуберта 1832 року

Був у Тягинці і поміщицький маєток, в якому зупинявся на ночівлю відомий мемуарист Пилип Пилипович Вігель під час своєї подорожі з Криму до Херсона. Мемуарист у своїх записках відзначає багатство панського будинку та чималі доходи, які, ймовірно, приносив маєток.

У середині ХІХ століття Тягинка була невеликим містечком на 2 широкі вулиці, вздовж яких розташовувалися кам’яні селянські хати. У містечку працював добре організований рибзавод, а на березі річки стояла гарна винокурня (простіше кажучи – спиртзавод).

У різний час серед землевласників Тягинки ще значилися колезька асессорша Олімпіада Долгова і три покоління роду Волохіних, які, крім маєтку у Тягинці, володіли кількома економіями у Тягинській волості.

Тягинка наприкінці XIX-початку XX ст.
Тягинка наприкінці XIX-початку XX ст.

А ще в історії цього села можна помітити один цікавий факт — на початку ХХ століття жителі Тягинки у рази частіше за мешканців багатьох інших населених пунктів сучасного Бериславського району потрапляли в новинні зведення та хроніки того часу.

Серед подій, зафіксованих, наприклад, лише 1903 року були випадки:

— крадіжки вола двома жителями Тягинки із сусіднього хутора

— утоплення міщанина Бровина

— п’яного бешкету та образи посадових осіб на базарі у Тягинці селянином Олексієм Шуліченком, за що останній отримав 3 тижні ув’язнення

— і гучного судового розгляду у справі розбійного нападу селянина Семена Колбасенка на мірошника Василя Осадчого та його дружину, а також викрадення великої суми у розмірі 852 рублів (злочинця було засуджено на 10 років каторжних робіт із повною конфіскацією майна).

Але не обходилося і без добрих новин. Наприклад, 4 січня 1903 року у земській школі Тягинки з ініціативи вчителя Бореймагорського пройшла ялинка для учнів. На завершення свята всім учням було вручено подарунки — від тканини для одягу та книжок до солодощів та ялинкових прикрас.

Цілком можливо, що така частота “потрапляння” в хроніки була пов’язана з тим, що вже наприкінці XIX століття Тягинка була досить великим населеним пунктом із кількістю жителів трохи більше 1800 чоловік і була центром Тягинської волості.

У селі працювали дві школи, церква, амбулаторія, кілька поштових станцій, сім лавок, рибзавод, хлібна комора, безліч вітряків та корчма. Єдине, чого ніколи не було у Тягинці, то це залізниці, а найближча залізнична станція Добрянка знаходилася за 80 верст від села.

І знов про фільм “Невловимі месники”

А тепер повертаємося до питання про те, де ж насправді знімався небезпечний трюк із палаючим залізничним мостом (з фільму «Невловимі месники»), якщо залізниць у Тягинці не було?

Залізний міст у селі Тягинка
Залізний міст у селі Тягинка

Як повідомляє сайт Нова Каховка онлайн, зйомки всіх епізодів з поїздом проходили на залізничній гілці від винного заводу під Новою Каховкою. Про це у своєму інтерв’ю згадувала і актриса Валентина Курдюкова, яка зіграла у фільмі Стьопку-Ксанку. Для зйомок було збудовано два дерев’яні мости – перший підпалили для експерименту, щоб засікти час горіння до повного його обвалення, який склав рівно 34 хвилини. А другий міст, який «підпалили бурнаші», звалився через кілька хвилин після того, як потяг з акторами вдало пройшов палаючу конструкцію.

Якщо ж розібрати епізод із палаючим мостом на стоп-кадри, стає зрозуміло, що ні сам міст, ні навколишня місцевість немає ні найменшого подібності з такими в Тягинці.

Кадр із к/ф "Невловимі месники"
Кадр із к/ф “Невловимі месники”

Але слід зазначити, що зйомки «Невловимих» у Тягинці все ж таки проходили — саме тут на базарній площі виступав куплетист Буба Касторський, а після нього співала романс героїня Інни Чурикової — Білява Жозі. На жаль, єдина будівля в Тягинці, яка нагадувала про зйомки знаменитого радянського вестерну (де розміщувалася знімальна група), було повністю зруйновано близько 15 років тому «невловимими» вандалами.

Залізний міст у селі Тягинка
Залізний міст у селі Тягинка

Попри те, що залізний міст у Тягинці не має жодного відношення до зйомок фільму «Невловимі месники», він не перестає бути привабливим для туристів та мандрівників із кількох причин. По-перше, вік кам’яних опор мосту і бруківки, що веде до нього, ймовірно вже налічує близько 200 років і швидше за все саме цей міст/гребеля згадується у відомостях про поштові дороги за 1825 рік (до речі, кам’яний міст у Тягинці був зруйнований під час Другої світової війни німцями, що відступали, а вже в 1948-1949 році на вцілілі кам’яні опори була поставлена ​​залізна секція).

Залізний міст у селі Тягинка
Залізний міст у селі Тягинка

А по-друге, незвичайний залізний міст все ж таки потрапив у кадр кінокамери, хоч і значно пізніше.

Кадр із х/ф «Позивний "Бандерас"»
Кадр із х/ф «Позивний “Бандерас”»

У 2017 році в Тягинці проходили зйомки українського художнього фільму «Позивний “Бандерас”» про збройний конфлікт на Донбасі у 2014 році, а для флешбеку залізний міст, що вже давно проржавів, був спеціально «омолоджений» і пофарбований у біло-сірий колір. В одній зі сцен фільму можна побачити, як головні герої знешкоджують снаряд, що потрапив у річку біля моста, а води річки Тягинки піднімаються стовпом від бутафорського вибуху.

Однак у листопаді 2022 року стало відомо, що залізний міст у Тягинці, який не мав жодного стратегічного значення, вже по-справжньому був підірваний російськими військами, що відступали. По єдиниму фото, яке вдалося знайти в мережі, видно, що було підірвано одну зі старовинних кам’яних опор, внаслідок чого залізний проліт впав у воду.

Залізний міст у селі Тягинка
Залізний міст у селі Тягинка

На жаль, сподіватися на якнайшвидше відновлення мосту в Тягинці поки не доводиться, проте хочеться вірити, що ця незвичайна, але давно вподобана туристам, споруда в мирний час буде обов’язково відновлена ​​і біля неї буде знято ще не один фільм, який розповість майбутнім поколінням нашу нелегку історію.

Як знайти: Херсонська область, Бериславський район, село Тягинка

Відвідування: безкоштовно

Епізод з потягом на 1 год 8 хв

Міст на 12 хвилині

Цікаві місця поблизу


Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.