Домаха, Кальміус, Павловськ, Маріуполь, Жданов…
І знову Маріуполь — місто на місці поселення ногайців; місто козаків та греків; місто, з дивовижною, для промислового гіганта, історією, частково спірною, не до кінця вивченою, яка продовжує хвилювати уми краєзнавців та істориків.
Маріуполь це:
- заводи «ім. Ілліча», «Азовсталь» та «Коксохім»
- важке, іноді зовсім нестерпне повітря і клуби сірого диму, коли кожен місцевий по запаху знає, який саме завод зараз «травить»
- це дрібне море та шлакові гори
- це нескінченні трамвайні рейки на дорогах
- блокпости та сусідство з війною
Але Маріуполь це також:
- нові сквери, парки та фонтани
- гарні мурали та графіті на стінах
- нові тролейбуси та морський порт
- Драмтеатр та водонапірна вежа
- неймовірної краси церкви та храми
- митрополит Ігнатій та Архіп Іванович Куїнджі
А ще Маріуполь — це чудове старе місто та греки….
І ось зараз можна сказати: «З них і починається історія Маріуполя».
Козаки в історіі міста
Проте історія Маріуполя суперечлива у всьому: від дати заснування, засновників і до походження назви.
Отже, у далекому XVIст. на місці поселення кочуючих ногайців, у гирлі річки Кальміус виросло козацьке поселення, яке називалося Домахою. Основною метою поселення був захист південно-східних кордонів від кочівних ногайців і татар, які покинули ці землі внаслідок Азовських походів Петра I (адже гирло річки Кальміус здавна приваблювало своєю щедрою природою кочівні племена).
Про походження назви «Домаха»
Прихильники грецької теорії походження міста Маріуполя (хоча в історії міста вони з’явилися пізніше за козаків) стверджують, що назва «Домаха» має грецьке коріння і на цій території нібито ще раніше існувало давньогрецьке поселення Адомаха.
Прихильники іншої версії стверджують, що слово «домаха» здавна було в побуті у козаків і означало:
- козацьку шаблю із дамаської сталі
- або ж рибне місце чи будинок у місцевих рибалок
Так і існувало поселення Домаха, одні жителі якого займалися рибальством, інші захищали кордони і будували фортецю Кальміус. Ця фортеця у 1734 році і стала центром козацької Кальміуської паланки (військового округу).
Але з підписанням договору між двома імперіями, Російською та Османською, потреби в Кальміуській паланці відпали, а козаки покинули цю територію.
Згодом навколо фортеці виросла Кальміуська слобода зі Свято-Миколаївським храмом, а в 1778 році біля слободи було закладено місто Павлівськ (офіційний рік заснування Маріуполя) і перша в ньому церква — Святої Марії Магдалини.
Не довго існувало місто Павловськ, адже паралельно з початком його розвитку, з Криму почалося виведення християн (греків, вірменів, грузинів) під проводом митрополита Ігнатія та керівництвом самого генерала Суворова.
Зрозуміло, що 30 тисяч переселенців треба було розселяти, але запропоновані Катериною II землі у Марієнпольському повіті біля міста Павловська, переселенців не влаштували, зважаючи на відсутність лісу і належної кількості води.
Але не чекаючи остаточної згоди переселенців, її Величність дарувала їм грамоту з усілякими «плюшками» у вигляді звільнення від податків, військової повинності, збереження всіх чинів для митрополита і переселенці вирушили до міста Павловська, яке імператриця у своїй грамоті підписала як «Маріанополь». Маріуполь».
24 березня 1780 року на вимогу митрополита Ігнатія, місто Павловськ було остаточно перейменовано на Маріуполь. Щодо закінчення переселення відбулися урочистості, а митрополит освятив місця для майбутніх храмів.
⠀І ось тут починається період «грецької винятковості» в історії Маріуполя.
Після переселення греків у вже перейменований Маріуполь (ще нещодавно Павловськ) митрополит запросив у імператриці виселення всіх НЕгреків із міста з метою створення виключно грецького поселення.
Тому колишні козаки, малороси та інші народності, що проживали тоді в місті, були відселені на береги річки Вовчої, де, заселене вже негрецькими переселенцями, місто, перейменували на Павлоград. Ну а місто для греків — Маріуполь, почало інтенсивно розвиватися. Мешканці займалися рибальством, виробленням шкіри, витоплюванням сала, виробництвом цегли, черепиці та вапна.
Через 3 роки, коли Крим увійшов до складу Російської імперії, частина греків повернулися на свою батьківщину, а землі, що звільнилися, вперше були заселені не греками, а євреями та італійцями. Околиці ж заселялися менонітами, козаками, матросами та відставними солдатами. І лише в 1859 році офіційно проживати в межах міста було дозволено й іншим національностям.
До кінця XIX ст. Маріуполь розвивався як купецьке містечко, в якому будувалися морські судна та кам’яна набережна. Ключовий момент у житті міста зіграло будівництво залізниці у 1882 році, а після будівництва глибоководного порту та першого заводу «Нікополь», життя Маріуполя забило новим, металургійним ключем.
Після війни місто отримало назву Жданів і лише у 1989 році йому повернули історичну назву.
Про назву «Маріуполь»
Варто зазначити, що історики та краєзнавці досі сперечаються про походження назви Маріуполя. Одні стверджують, що назва походить від греків, які переселилися із селища Маріамі/ Маріанополя/Маріуполя, названого на честь чудотворної ікони Одигітрії Божої Матері, і при переселенні новому місту вони дали йому вже знайому назву.
Інша версія свідчить, що місто названо на честь Марії Федорівни, другої дружини Павла I (сина Катерини II та спадкоємця престолу).
Хоча, варто відзначити, що Павло I зійшов на престол і Марія Федорівна стала імператрицею вже в 1796 році, коли місто Маріуполь, вже 18 років як, мало таку назву.
Ось така дивовижна історія у найпотужнішого промислового гіганта Південного Сходу України.
Наприкінці, хочеться звернути вашу увагу на той факт, що при в’їзді в місто кожного відвідувача по обидва боки автомагістралі вітають два артоб’єкти «Маріуполь» грецькою та українською мовами, як символ багатонаціональності міста.
Інші цікаві статті
