Народився Андрій Дмитрович 13 жовтня 1899 року у сім’ї робітника. Навчався у залізничному училищі, після закінчення якого працював помічником слюсаря, а пізніше кочегаром. 24 червня 1941 року був призначений начальником головного автобронетанкового управління Південного фронту.
Водоспад «Сльози Горпіни» живить свої води з невідомої джерела і, утворюючи невеликий каскад, зривається з 3-метрової висоти.
Отже, у далекому XVIст. на місці поселення кочуючих ногайців, у гирлі річки Кальміус виросло козацьке поселення, яке називалося Домахою. Основною метою поселення був захист південно-східних кордонів від кочівних ногайців і татар, які покинули ці землі внаслідок Азовських походів Петра I (адже гирло річки Кальміус здавна приваблювало своєю щедрою природою кочівні племена).
Якимівський замок Галицького був збудований у 2012 році як розважальний дитячий центр, але незабаром проект заморозили, а замок став житловим будинком.
На околиці села Остриківка, на превеликий подив туриста, що випадково загубився в цих краях, чекає невеликий сюрприз. Велосипеди! Ні, не звичні у нашому розумінні, велосипеди. А інсталяції просто неба, створені зусиллями місцевого жителя.
У північно-східній частині села Остриківка, на високому кургані в полі, стоїть поклонний хрест. Встановлено його у 2004 році козаками Токмацького районного куреня на згадку про Покровську церкву.
Парк скульптур школи «Дивосвіт» просто неба (дозволю собі назвати його саме так) не має аналогів у Запорізькій області!
Приазовський район славиться на всю округу своїми сірководневими джерелами. Більшість із них, на жаль, не облагороджені та не пристосовані для культурного користування. Винятком є джерело Гука у смт.Приазовське, яке відкрив та облагородив у 50-ті роки минулого сторіччя місцевий учитель – Олександр Сергійович Гук.
Монумент присвячений однойменному храму та зведенню монастиря у селі Строганівка. Побудований коштом місцевих жителів та пожертвування родини Неалових.
Олекандрівський парк у селі Строганівка, по праву, можна назвати справжньою туристичною родзинкою Приазовського району, рівних якому немає у всій області та, можливо, навіть у всій Україні.